Нещодавно українське суспільство сколихнув скандал з корпорацією Roshen, управління якою було структуровано через міжнародні корпоративні структури з використанням холдингових структур, трастів та офшорних компаній. Постало питання щодо мети такого структурування та його необхідності. Чи насправді існує потреба використання таких складних корпоративних структур для ефективного управління компанією та можливості її продажу, чи все-таки було виявлено спробу ухилення від сплати податків?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Варто зауважити, що корпорація Roshen, згідно з офіційними повідомленнями, була віддана в довірче управління міжнародної банківської групи Rothschild, яка займається пошуком покупців та процесом перемовин з ними щодо продажу корпорації. З метою ефективності такого продажу корпорацію було передано у сліпий траст відповідно до міжнародних стандартів.
Траст – це система відносин, за якої майно, що належить засновнику, передається в розпорядження довірчого власника (управляючого або попечителя), але прибуток з нього отримують вигодонабувачі (бенефіціари). Сліпий траст – це такий траст, в якому довірчий власник має повну свободу дій щодо активів, переданих у траст засновником, тоді як засновник і бенефіціари не володіють жодною інформацією про активи трасту та не мають права втручатися в роботу довірчого власника.
«Сліпим» траст називається через те, що в результаті, шляхом продажу переданих активів та придбання нових, його засновник повністю втрачає будь-який контроль над активами.
Головною метою сліпих трастів є переведення на незалежного довірчого власника обов’язку здійснювати контроль та управління активами трасту з одночасною втратою права участі в управлінні активами його засновника, бенефіціарів та інших зацікавлених осіб.
Щоправда, в Україні відсутнє нормативне регулювання використання трастових структур. Україна не приєдналася до Гаазької конвенції 1985 р. про право, що застосовується до трастів та їх визнання, якою закріплюється загальний порядок використання трастових інструментів для країн, в яких відсутнє трастове законодавство. Це обумовлює недійсність передання корпорації Roshen у траст без створення міжнародної корпоративної структури.
Звичайно, якщо компанії міжнародної холдингової структури, що використовується для передання корпорації в сліпий траст, мають іноземні банківські рахунки та оперують іноземною валютою, для таких дій необхідно отримати відповідну ліцензію Національного банку України.
Однак у більшості випадків такі структури вибудовуються без використання банківських рахунків, що дозволяє не отримувати ліцензію НБУ, а у разі необхідності операцій з використанням валюти використовуються пов’язані структури, що не входять до холдингу.
Крім того, насправді, первинне публічне розміщення акцій (IPO) на іноземній біржі або продаж міжнародній публічній компанії, як основні варіанти продажу компаній такого розміру, прийнято структурувати саме з використанням міжнародних холдингових структур.
Що стосується забезпечення уникнення подвійного оподаткування з направленням всіх податків від продажу корпорації Roshen саме в український бюджет – це декларативна заява, яка не підтверджується документально. В багатьох випадках структурування угод купівлі-продажу великих підприємств із використанням міжнародних корпоративних інструментів одним із завдань має саме оптимізацію податкового навантаження через використання іноземних податкових систем з низьким податковим навантаженням.
Таким чином, безперечно, використання міжнародної холдингової структури для структурування угоди з продажу корпорації Roshen дозволяє зробити таку угоду ефективною та привабливою для іноземного інвестора. Водночас однією з цілей саме такого структурування могла бути оптимізація податкового навантаження зі сплатою податків в іноземних юрисдикціях.