Популярні матеріали

14 листопада 2017, 12:31

Електронне судочинство. Чи має Україна шанси?

Олена Роїк
Олена Роїк «Астерс, ЮФ» юрист

Перші кроки до запровадження системи «Електронний суд» в Україні були здійснені згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 31.05.2013 р. №72 «Про реалізацію проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу», зі змінами та доповненнями.

Нещодавно, 03.10.2017 р., Верховна Рада ухвалила в цілому президентський законопроект №6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», відповідно до якого в Україні запроваджено Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система дозволить забезпечити обмін документами в електронній формі між всіма учасниками судових процесів та судом, а також фіксування судового процесу та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до зазначеного закону, система організації судочинства в Україні зазнає певних змін, а саме: обов’язковість реєстрації процесуальних документів у системі в день їх надходження; вчинення будь-яких дій в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису; автоматичне визначення системою судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи у порядку, встановленому Кодексами; збереження матеріалів справ в електронному вигляді; збереження права учасників справи звертатися до суду в паперовій формі та отримувати відповідні документи після запровадження системи; обов’язковість трансляції судового засідання у режимі відеоконференції через мережу Інтернет; функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів. Державній судовій адміністрації України рекомендовано до 31.03.2018 р. забезпечити створення та належне функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Загалом, впровадження системи «Електронного суду» сприймається правовою спільнотою позитивно, однак зазвичай до нововведень у законодавстві ставляться з обережністю, враховуючи не завжди чіткий та послідовний алгоритм запровадження таких нововведень на практиці.

На сьогодні українське законодавство достатньо адаптоване до функціонування електронного судочинства. Всі суди, ДСА, установи та органи судової влади мають можливість використовувати власні сторінки або розміщувати інформацію на веб-порталі «Судова Влада України» (http://court.gov.ua/), де викладена максимально повна інформація про суд. Вже розроблено нормативно-правову базу, яка визначає порядок функціонування веб-порталу «Судова влада України». Українські судді вже мають сертифіковані електронні підписи, доступ до мережі Інтернет за технологією ADSL, у судах запроваджено спеціалізоване програмне забезпечення з автоматизації судового документообігу.

Також поряд із загальним доступом, що міститься на веб-порталі судової влади, користувач має додаткову можливість зареєструватися на сайті судової влади та отримати повний текст процесуальних документів щодо справи, в якій він є стороною процесу або адвокатом; отримувати автоматичні повідомлення про зміну стану своїх справ та прийняття нових документів у справі; подавати в суд позовну заяву та документи зі своєї справи в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису.

Відповідно до Наказу Державної судової адміністрації від 23.03.2017 р. №367, з 01.04.2017 р. в 7 пілотних українських судах запроваджено Тимчасовий регламент обміну електронними документами. Наприклад, Жовтневий районний суд Одеси та Вінницький окружний адміністративний суди поряд із позитивною практикою запровадження електронного судочинства вже можуть вказувати на недоліки та необхідні доопрацювання нормативно-правової бази «Електронного суду».

Реалії сьогодення такі, що мобільні технології та інтернет стали неодмінною частиною професійної діяльності кожного юриста. Приміром, у своїй професійній діяльності я вже понад рік успішно використовую переваги запровадженого електронного судочинства, отримуючи судові СМС-повістки, а також належним чином повідомляю суд про неможливість явки на судове засідання шляхом надсилання на електронну адресу суду відсканованих копій клопотань про відкладення розгляду справи. Все це стало можливим завдяки впровадженню в Україні електронного судочинства.

Водночас, для того щоб впроваджена Законом №6232 система нормально запрацювала, необхідно, щоб два чинники (людський фактор та належне господарсько-фінансове забезпечення електронного суду) знаходилися у тісній взаємодії.

Можливість впровадження ефективної роботи системи електронного судочинства у м. Києві та обласних центрах не викликає заперечень. Однак у маленьких містечках, де в судах бракує людських ресурсів для забезпечення якісного та швидкого судочинства у «паперовій формі», учасники процесу не можуть місяцями отримати рішення суду, перспективи електронного судочинства виглядають досить недосяжними.

Хоча вимоги до оформлення персонального електронного цифрового підпису є доступними пересічному громадянинові України, обов’язкове використання такого підпису на електронних документах ставить під сумнів полегшення доступу до електронного судочинства особи, права якої порушені. Наприклад, у сусідній Польщі доступ до електронного судочинства встановлений щодо окремих категорій справ (зазвичай комерційних), провадження в яких супроводжують професійні учасники ринку юридичних послуг – адвокати.

Поряд з позитивними моментами щодо запровадження «Електронного суду» та зменшення у зв’язку з цим корупційної складової шляхом вилучення безпосередніх контактів між всіма учасниками судового процесу, не можна виключати можливість стороннього втручання третіх осіб у систему електронного судочинства. В епоху інформаційних технологій доступ головних учасників процесу (суддів) до електронного судочинства має бути захищений від впливу третіх осіб на найвищому рівні. Також потрібно забезпечити безперебійний доступ всіх учасників процесу до «Електронного суду», щоб такі ключові принципи правосуддя як гласність та відкритість судового процесу в жодному випадку не були порушені через технічні несправності системи.

Для повноцінного функціонування «Електронного суду» всім учасникам необхідно забезпечити:

  • доступність надходження процесуальних і непроцесуальних документів в електронному форматі, скріплених електронно-цифровим підписом кожному користувачеві;
  • формування, розгляд та рух справ по судових інстанціях, зберігання справ в електронному вигляді, можливість ознайомлення з матеріалами справи в електронному кабінеті;
  • автоматичне оформлення виконавчих документів та їх направлення до виконавчої служби;
  • обмін інформацією між всіма державними органами та установами, що пов’язані з електронним судочинством.

Таким чином, перспективи «Електронного правосуддя» в Україні, швидкість його впровадження та ефективність використання залежать від тісної взаємодії всіх учасників судочинства, а також наявності належного фінансового забезпечення з боку держави.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати