20 серпня 2018, 13:31

4 консультації Мінфіну щодо сплати ПДВ: що, як і скільки?

Мирослава Нечай
Мирослава Нечай «TaxLink, платформа податкових знань» експерт

03.07.2018 р. наказом Мінфіну №673 було затверджено чотири узагальнюючі податкові консультації з таких питань адміністрування ПДВ:


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


• оподаткування операцій з передачі банками або іншими фінансовими установами майна у фінансовий лізинг, яке було набуте ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно;

• застосування пільгової ставки до від’ємної різниці між ціною придбання/звичайною ціною товару та ціною його реалізації на експорт;

• оподаткування фінансування, наданого головною компанією-нерезидентом своєму постійному представництву;

• документального підтвердження того, що знищення основних засобів відбулося поза волею їх власника.

Нижче розглянемо детальніше кожне з окреслених роз’яснень, наданих Мінфіном.

Передача стягненого банками майна у фінансовий лізинг

Так, згідно з пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПК України), передача об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу розглядається як операція з постачання товарів.

Водночас згідно з роз’ясненням Мінфіну операція з передачі у фінансовий лізинг майна, набутого банками або іншими фінансовими установами внаслідок звернення стягнення на нього, оподатковується ПДВ таким чином:

• частина вартості майна, за якою воно було набуте у власність у рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики), при постачанні такого майна звільняється від оподаткування ПДВ на підставі абз. 2 п. 197.12 ст. 197 ПК України;

• якщо під час стягнення банком такого майна останній сформував податковий кредит, то при передачі майна у фінансовий лізин він нараховує податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, виходячи з бази оподаткування, визначеної п. 189.1 ст. 189 ПК України;

• на позитивну різницю між ціною постачання та ціною придбання (стягнення) такого майна, враховуючи вимоги, визначені п. 189.15 ст. 189 ПК України, нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ.

Застосування пільгової ставки при експорті

Відповідно до пп. «а» пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України, операції з вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі експорту оподатковуються ПДВ за ставкою 0%.

Водночас п. 188.1 ст. 188 ПК України встановлюється, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою, ніж ціна придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою, ніж звичайні ціни, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою, ніж балансова (залишкова) вартість за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи зі звичайної ціни).

На підставі зазначених вище положень ПК України контролюючі органи протягом тривалого часу займали позицію, згідно з якою різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання таких товарів не формує вартості експортованого товару, а отже, не є експортною операцією та оподатковується ПДВ за ставкою 20%. Очевидно, саме це і викликало необхідність надання роз'яснення Мінфіном.

Водночас в узагальнюючій податковій консультації Мінфін правильно зазначив, що ставка ПДВ застосовується загалом до виду операції, яка здійснюється платником. Тому у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання (звичайна ціна) такого товару, нульова ставка застосовується до такої операції загалом, за умови підтвердження факту вивезення товарів у відповідному митному режимі належно оформленою митною декларацією.

Надання фінансування постійному представництву

Фінансування, яке отримує постійне представництва від головної компанії-нерезидента, не вважається компенсацією вартості товарів/послуг у зв’язку з тим, що такі операції не підпадають під визначення поняття «постачання товарів» та «постачання послуг», встановлених ст. 14 ПК України, а отже, вони не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Окрім того, з огляду на вищезазначене, розмір такого фінансування, згідно з висновками Мінфіну, не враховується для обчислення загального обсягу операцій для цілей обов’язкової реєстрації такого постійного представництва платником ПДВ відповідно до ст. 181 ПК України.

Знищення основних засобів

За загальним правилом, передбаченим пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ліквідація платником ПДВ основних засобів є операцією з постачання товарів, а отже, і об’єктом оподаткування ПДВ.

Водночас вищезазначене правило не поширюється на випадки ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів у зв’язку з їх знищенням або руйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили та в інших випадках ліквідації без згоди платника податку, в тому числі у разі викрадення, якщо факт знищення або руйнування підтверджується документально.

До документів, які на думку Мінфіну підтверджують знищення основних засобів поза волею їх власника, належать:

• сертифікат ТПП України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору);

• акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабміном від 26.12.2003 р. №2030, що підписується комісією, до складу якої входить не менше ніж 3 особи, в тому числі представник територіального органу ДСНС України, представник адміністрації (власник) об'єкта, потерпілий;

• витяг з відповідного реєстру про припинення права власності на основні засоби у разі їх повного знищення згідно з порядком, визначеним ст. 349 Цивільного кодексу України;

• витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, у разі викрадення основних засобів.

Згідно з висновками Мінфіну, цей перелік не є вичерпним, вищезазначені факти можуть підтверджуватися й іншими документами. Зокрема, таким документом може бути акт на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №352, або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів, такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням. Вищезазначений акт складається відповідною постійно діючою комісією підприємства, яка діє згідно з п. 41-43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. №561, та подається до контролюючого органу виключно за його вимогою.

Надання вищезазначених роз’яснень Мінфіну матиме великий вплив на діяльність платників ПДВ, оскільки відповідно до п. 53.1 ст. 53 ПК України платник податків не притягується до відповідальності за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, якщо він діяв відповідно до узагальнюючої податкової консультації. Це правило поширюється також на випадки, коли надалі така податкова консультація буде змінена або скасована.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати